Автор Коваленко Максим 
Хто така Анастасія Меркушина: коротко про головне
Є спортсменки, чий шлях наче написаний заздалегідь, — і все одно дивує. Анастасія Меркушина народилася в родині, де біатлон був не хобі, а способом життя. Мама Ірина Меркушина-Корчагіна — срібна призерка чемпіонату світу 2003 року, учасниця Олімпійських ігор 1998 року в Нагано. Батько Олег — тренер, який виховав не одне покоління українських біатлоністів. Молодша сестра Олександра, 2005 року народження, теж виступає за збірну України і вже дебютувала на Олімпіаді-2026 в Мілані.
Перші тренери Анастасії — власні батьки. Біатлоном почала займатися у львівському клубі «Динамо», згодом разом із родиною переїхала до Тернополя. Закінчила факультет міжнародного бізнесу та менеджменту Тернопільського національного економічного університету у 2016 році. Але головним «університетом» для неї стала біатлонна траса.
У 2017 році Анастасія отримала звання Заслуженого майстра спорту України, а також була нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня. У 2021 році до нагород додався орден княгині Ольги II ступеня. Це рідкісне визнання для спортсменки, якій на той момент не виповнилося й тридцяти.
Спортивна кар’єра: від юніорських перемог до Кубка світу
Талант Меркушиної проявився рано. У 2011 році, коли їй було шістнадцять, вона стала абсолютною (триразовою) чемпіонкою V зимових юнацьких Олімпійських ігор України. Це був перший серйозний сигнал: дівчина з Тернополя готова конкурувати з найкращими.
Юніорський рівень Анастасія пройшла стрімко. Чемпіонка світу серед юніорів, дворазова чемпіонка Європи серед юніорів — ці титули стали трампліном до дорослого біатлону. На Кубок світу вона дебютувала 4 грудня 2014 року в індивідуальній гонці в шведському Естерсунді, де посіла 51-е місце. Для двадцятирічної спортсменки — цілком гідний старт.
Перший справжній прорив стався у сезоні 2016/2017. На етапі Кубка IBU в Ріднау Анастасія здобула відразу дві перемоги: в одиночній змішаній естафеті та, вперше в кар’єрі, в особистій гонці — спринті. А 11 грудня 2016 року вона вперше потрапила на п’єдестал Кубка світу, посівши третє місце в жіночій естафеті на етапі в словенській Поклюці.
Справжнім тріумфом став чемпіонат світу 2017 року в австрійському Хохфільцені. Збірна України у складі з Меркушиною здобула срібну медаль в естафеті 4×6 км. Для двадцятидворічної спортсменки — це визнання на найвищому рівні. Потім була бронза чемпіонату Європи 2017 року в польському Душники-Здруй і друге місце в змішаній естафеті на етапі Кубка світу в фінському Контіолагті (2018).
Олімпійські ігри та найскладніші рішення
Анастасія Меркушина — учасниця двох зимових Олімпіад: 2018 року в Пхьончхані та 2022 року в Пекіні. Обидва турніри були складними: олімпійська медаль поки що залишається мрією, але сам досвід виступів на головних змаганнях чотириріччя формує спортсменку іншого рівня.
Олімпіада-2026 в Мілані стала для Анастасії болючою точкою. Тридцятиоднорічна спортсменка не потрапила до основного складу збірної. На Олімпійські ігри поїхала молодша сестра Олександра, яка у свої двадцять років дебютувала на найголовніших змаганнях планети, посівши восьме місце в змішаній естафеті разом із партнерами по збірній.
Анастасія публічно прокоментувала ситуацію в Instagram, зізнавшись, що довго переживала непотрапляння. Але додала, що зараз дивиться на це філософськи й чекає на нові виклики. Олександра, в свою чергу, написала сестрі: на наступну Олімпіаду — разом. Ця відкритість і взаємна підтримка зробили родину Меркушиних справжнім символом українського біатлону.
Золото чемпіонату Європи 2026: головний тріумф кар’єри
Січень 2026 року став для Анастасії Меркушиної, мабуть, найяскравішим місяцем у кар’єрі. На чемпіонаті Європи в норвезькому Шушені вона виграла індивідуальну гонку серед жінок — і зробила це бездоганно.
Чотири вогневі рубежі — нуль промахів. Жоден зайвий постріл, жодна штрафна хвилина. Анастасія фінішувала з часом 45 хвилин 33,9 секунди, випередивши найближчу суперницю — італійку Самуелу Комолу — лише на три секунди. Третє місце посіла француженка Вольдія Галмас-Полен із відставанням у 4,8 секунди. Гонка вийшла надзвичайно щільною, і перемога вирішилась саме на стрільбищі.
Це було перше золото збірної України на тому чемпіонаті Європи. Після фінішу Анастасія зізналась журналістам, що відчуває себе на сьомому небі від щастя, і що це було наче сон — надто неймовірно, щоб бути правдою. Олександра привітала сестру по відеодзвінку — кадри зі сльозами радості молодшої Меркушиної облетіли українські спортивні медіа.
Золото Шушена стало не просто медаллю — воно стало відповіддю на болючий досвід непотрапляння на Олімпіаду. Анастасія довела: навіть коли один із найважливіших стартів пройшов повз, справжня спортсменка знаходить мотивацію для наступного тріумфу.
Досягнення Анастасії Меркушиної: ключові результати
| Рік | Змагання | Дисципліна | Результат |
|---|---|---|---|
| 2011 | Юнацькі ОІ України | Три дисципліни | 🥇 Триразова чемпіонка |
| 2016 | Кубок світу, Поклюка | Естафета 4×6 км | 🥉 3-тє місце |
| 2017 | ЧС, Хохфільцен | Естафета 4×6 км | 🥈 Срібло |
| 2017 | ЧЄ, Душники-Здруй | Індивідуальна гонка | 🥉 Бронза |
| 2018 | Кубок світу, Контіолагті | Змішана естафета | 🥈 2-ге місце |
| 2018 | Олімпійські ігри, Пхьончхан | Кілька дисциплін | Учасниця |
| 2022 | Олімпійські ігри, Пекін | Кілька дисциплін | Учасниця |
| 2026 | ЧЄ, Шушен (Норвегія) | Індивідуальна гонка | 🥇 Золото |
Родина Меркушиних: біатлонна династія України
Родина Меркушиних — рідкісний випадок, коли три покоління пов’язані з одним видом спорту на рівні збірної країни. Мама Ірина виступала за Україну на Кубку світу в 1990-х, завоювала срібло чемпіонату світу 2003 року і двічі ставала бронзовою призеркою чемпіонатів Європи. Після завершення кар’єри у 2004 році перейшла на тренерську роботу — спочатку у Львові, потім у Тернополі.
Батько Олег — тренер із біатлону, який фактично виростив обох дочок на лижній трасі та стрільбищі. Саме під його керівництвом і маминим наставництвом Анастасія та Олександра зробили перші кроки в спорті.
Олександра Меркушина, молодша на десять років, повторює шлях сестри, але з ще стрімкішим стартом. У 2019 році, в чотирнадцять років, вона стала наймолодшою чемпіонкою України серед дорослих. А на Олімпіаді-2026 в Мілані вже представляла країну на найвищому рівні. Після перемоги Анастасії на чемпіонаті Європи Олександра підколола хейтерів у соцмережах, заявивши тим, хто критикував сестру, що вони можуть тепер насолоджуватися.
- Ірина Меркушина-Корчагіна — мама, срібна призерка ЧС-2003, учасниця Олімпіади-1998
- Олег Меркушин — батько, тренер з біатлону, виховав обох дочок
- Анастасія Меркушина — старша дочка, чемпіонка Європи 2026, срібна призерка ЧС-2017
- Олександра Меркушина — молодша дочка, учасниця Олімпіади-2026, наймолодша чемпіонка України (2019)
Станом на 2026 рік Анастасія Меркушина продовжує кар’єру. Після золота Шушена і філософського ставлення до пропущеної Олімпіади спортсменка налаштована на нові виклики. Її історія — це не лише про медалі та секунди, а про здатність підніматися після розчарувань, залишатися вірною спорту навіть у найскладніші часи і бути частиною родини, для якої біатлон — більше, ніж професія.
Вербицька Соломія