Автор Коваленко Максим 
В українському мистецтві є імена, які знають навіть далекі від галерейного світу люди. Анатолій Криволап — саме такий випадок. Його називають найдорожчим сучасним українським художником, але за цим ярликом стоїть значно більше, ніж аукціонні цифри. Це історія про двадцять років пошуків власного стилю, відмову від радянських канонів і створення мови кольору, яка стала впізнаваною далеко за межами України.
Полотна Криволапа продаються на найпрестижніших аукціонах світу, експонуються в музеях Лондона та Нью-Йорка, а мати його картину серед українських колекціонерів — ознака не просто смаку, а й певного статусу. Але справжня цінність його творчості — не в грошовому еквіваленті, а в тому впливі, який вона мала на весь вектор сучасного українського живопису.
Хто такий Анатолій Криволап — біографія та шлях до визнання
Шлях Криволапа до мистецтва не був прямолінійним. Ще в юності, після перших спроб малювати, він відчув, що образотворче мистецтво — це його, але формальна освіта принесла більше сумнівів, ніж упевненості. Після невдалих перших спроб він пішов до армії, навіть думав вступити до політехнічного інституту і стати інженером. Але все змінив період армійської служби в Ризі у 1965–1967 роках. Саме там, відвідуючи виставки, молодий Криволап вперше зіткнувся з нефігуративним живописом — і це знайомство перевернуло його уявлення про мистецтво.
Повернувшись, він вступив до Київського державного художнього інституту і закінчив його у 1976 році, навчаючись у майстерні Віктора Пузиркова — одного з найбільш консервативних радянських художників. Академічна школа дала технічну базу, але не дала відповіді на головне питання: що робити зі своїм мистецтвом далі. За словами самого художника, після диплому він «не знав, що робити» — перші спроби тематичних картин із сценами революцій і демонстрацій не приносили ні задоволення, ні відчуття правди.
Наступні майже двадцять років стали періодом безперервного пошуку. Криволап працював як учений у лабораторії: вів щоденники, експериментував з кольором, досліджував теорію відтінків. Він починав з академічних пейзажів, поступово звільняючи форму від деталей і залишаючи тільки колір, світло та настрій. Цей шлях привів його до нефігуративного живопису — стилю, де предмет розчиняється в кольоровому просторі, а головним стає відчуття.
Творчий стиль — як Криволап створив власну мову кольору
Головне, що відрізняє Криволапа від інших українських живописців, — це абсолютний пріоритет кольору. Не сюжет, не композиція, не деталь — саме колір виступає носієм змісту, емоції й наративу. Його полотна часто балансують на межі між пейзажем і абстракцією: глядач вгадує обриси коней, дерев, полів, але вони розчинені в потужних кольорових масах, які діють на рівні відчуттів, а не впізнавання.
Теорія кольору — основний інтелектуальний стрижень його творчості. Криволап досліджував взаємодію відтінків з науковою скрупульозністю, і одна з найскладніших проблем, яку він поставив перед собою, — гармонізація яскравих кольорів. Зробити так, щоб насичені барви не конфліктували, а створювали єдиний емоційний простір — завдання, над яким художник працював роками. Результат — та впізнавана «криволапівська» палітра: глибокі сині, пурпурні, вогняні червоні та золоті, які здаються водночас нестримними і зрівноваженими.
Важливий етап — участь у арт-групі «Живописний заповідник» (1992–1995). Це було об’єднання художників, які спільно шукали нову мову для українського живопису після розпаду СРСР. Саме в цей період Криволап остаточно відійшов від будь-яких нашарувань академізму і утвердився як майстер нефігуративного мистецтва.
Поступово в його творчості сформувалося кілька ключових тематичних циклів. Коні — мабуть, найвідоміший образ Криволапа. Вони з’являються в його роботах не як конкретні тварини, а як енергетичні згустки, символи руху і свободи. Пейзажі — ще один наскрізний мотив: українські поля, нічне небо, сутінки. І окрема сторінка — іконописні роботи, створені в останні роки, де нефігуративний підхід несподівано поєднується з сакральною традицією.
Рекорди та визнання — цифри, за якими стоїть масштаб
У 2011 році роботи Анатолія Криволапа двічі встановили рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. А у 2012 році його картина «Кінь. Вечір» була продана на вечірніх торгах лондонського аукціонного дому Phillips за $186 200. Цей результат і досі залишається абсолютним рекордом для сучасного українського мистецтва.
Загалом за період з 2010 по 2015 рік з вітчизняних та міжнародних аукціонів було продано 18 полотен Криволапа на загальну суму близько $800 000. Середня вартість його робіт на аукціонах становить близько $70 000 за полотно — цифра, яка для українського арт-ринку є безпрецедентною.
| Подія / нагорода | Рік | Деталі |
|---|---|---|
| Закінчення Київського художнього інституту | 1976 | Майстерня В. Пузиркова, факультет живопису |
| Член НСХ України | 1990 | Вступ до Національної спілки художників |
| «Живописний заповідник» | 1992–1995 | Учасник впливової арт-групи |
| Рекордний продаж «Кінь. Вечір» | 2012 | $186 200, аукціон Phillips, Лондон |
| Національна премія імені Шевченка | 2012 | За цикл із 50 робіт «Український мотив» |
| Дійсний член НАМ України | 2021 | Національна академія мистецтв |
| Золота медаль НАМ України | 2025 | За визначний внесок в українську образотворчість |
| Національна легенда України | 2025 | Почесне звання за заслуги у розвитку мистецтва |
Окрім аукціонних досягнень, персональні виставки Криволапа проходили в Нюрнберзі (1992), Тулузі (1993), багаторазово в Києві, а його роботи представлені в приватних колекціях по всьому світу. У 2024 році в Центрі сучасного мистецтва M17 у Києві відкрилася масштабна виставка «Першообрази», яка охопила різні періоди творчості — від абстрактних полотен 1990-х до іконописних робіт останніх років.
🎨 Цікавий факт: першим колекціонером робіт Криволапа став польський лікар Рішард Врублевський, який у 2009 році видав каталог «30 років. Шлях художника та колекціонера», зібравши картини, фотографії та тексти з кінця 1970-х років.
Криволап поза полотном — меценатство та громадська позиція
Успіх не перетворив Криволапа на закритого «людину в майстерні». У 2016 році він заснував іменну премію для молодих художників — $5 000, але не в грошовому еквіваленті, а у вигляді квитків на літак, оплати готелю та вхідних квитків у найкращі музеї світу. Логіка проста: для молодого митця живий контакт з мистецтвом першого ряду цінніший за будь-які гроші.
Після початку повномасштабної війни Криволап відкрито зайняв активну громадянську позицію. За наявною інформацією, він купував дрони для Збройних Сил України, підтримував волонтерські ініціативи. У 2015 році разом із монументалістом Ігорем Ступаченком він розписав православну церкву Київського патріархату в селі Липівка під Києвом — рідкісний випадок, коли мова нефігуративного мистецтва була перенесена в сакральний простір.
У 2025 році Криволап отримав одразу дві значні нагороди: золоту медаль Національної академії мистецтв України за визначний внесок в українську образотворчість, а також почесне звання «Національна легенда України» — за заслуги у становленні незалежної держави та розвитку національного мистецтва. Того ж року картина «Український мотив» із колекції Музею сучасного українського мистецтва Корсаків була представлена на Milan Fashion Week 2026 — ще один крок до інтеграції українського мистецтва у глобальний культурний контекст.
Чому Криволап важливий для розуміння сучасного українського мистецтва
Значення Криволапа виходить далеко за межі персональних досягнень. Він фактично продемонстрував, що українське мистецтво здатне конкурувати на міжнародному рівні — не копіюючи західні тренди, а пропонуючи власну оптику. Його колористична традиція продовжує лінію, яка визначила славу українських живописців у ХХ столітті: від Олександра Мурашка через Олексу Новаківського до Марії Примаченко — інтуїтивне відчуття кольору як самостійної мови.
Для молодших поколінь українських художників Криволап став доказом того, що послідовний пошук власного стилю — навіть якщо він займає десятиліття — здатний привести до результату світового масштабу. При цьому сам художник застерігає від сліпого наслідування: за його словами, вплив яскравої особистості в мистецтві подібний до гіпнозу, і молодий автор ризикує розчинитися в чужій мові, так і не знайшовши власну.
- Криволап шукав свій стиль майже 20 років, перш ніж створив впізнавану мову нефігуративного живопису
- Його полотна працюють із кольором як з основним носієм змісту, а не як з допоміжним засобом
- Рекорд $186 200 за картину «Кінь. Вечір» тримається з 2012 року і досі є найвищим для сучасного українського мистецтва
- Криволап активно підтримує молодих художників через іменну премію та особистий приклад
- Його роботи представлені на провідних міжнародних аукціонах — Phillips, Sotheby’s та інших
🖼️ Цікавий факт: Криволап ніколи не займався радянським мистецтвом. За його власними словами, весь період існування СРСР він провів «у підвалі, відшукуючи свій стиль» — і цей свідомий вибір автономії від ідеологічної системи зрештою став фундаментом його художньої свободи.
Творчість Анатолія Криволапа — це рідкісний приклад того, як особистий мистецький пошук перетворюється на національне надбання. Від яготинського хлопця до «Національної легенди України» — цей шлях показує, що справжнє мистецтво потребує не стільки зовнішніх умов, скільки внутрішньої чесності та готовності шукати доти, доки не знайдеш.
Вербицька Соломія