23 лютого наша держава відзначає день захисника Вітчизни. Це свято вже не має такого масштабу, як у радянські часи.
Однак забувати подвиги тих, завдяки кому ми живемо у мирний час, не маємо права. Журналісти «Ромни Данкор» вже не раз спілкувалися з учасниками Великої Вітчизняної війни. З кожним ветераном спілкування відкриває нові сторінки з воєнної історії. І від цього їх розповіді стають ще ціннішими.
Не старіють душею ветерани
На долю Григорія Строя випало багато нелегких випробувань, найбільший слід залишила Велика вітчизняна війна. Але незважаючи ні на що, він сповнений оптимізму і життєвої енергії. Ця риса – головна відмінність тих, хто пройшов війну. Вони не звикли скаржитися на нелегку долю, і коритися їй теж не збираються.

Григорію Строю зараз 87 років. Більшу частину свого життя він присвятив медицині. Він народився 21 січня 1922 року в селі Сулими, у 34 переїхали до Ромен.1932-33 роки були дуже складними. «Голод зайшов у кожну хату. Пам’ятаю, як за наводкою батькового знайомого до нас прийшли і винесли залишки картоплі. Ці два роки були жахливими».

Після школи наш герой вступив до Харківського медичного училища. А звідти – на фронт. «Нас направили у повітрянодесантні війська, дислоковані у м. Ступіно, був старшим фельдшером бригади, вивчали укладку парашуту. Спочатку стрибали з висоти 3 м у тирсу, а вже через 3 дні нас підняли на 2 км. Під час першого стрибка мені не було страшно, і вдруге я теж стрибнув спокійно, а от третій – довелося мене виштовхувати з літака», - посміхається Григорій Кузьмич.

Курськ, Конотоп, Київ, Житомир

У березні 1943 їх перейменували у 12 повітрянодесантний полк і направили у Курськ, район Понері і Прохорівки. 5 червня почався наступ. Бувало, що солдати ловили гранати фашистів і кидали їх назад ворогам. Словом, захищали Курськ як могли. Курська дуга була дуже масштабною операцією. Саме після неї почався відлік визначних перемог армії Радянського Союзу. Німці відступали на Сумську область, полк Григорія Строя звільняв Конотоп. Потім було форсування Дніпра, звільнення Києва, Житомира і відтиск фашистів на Румунію, Угорщину.

За час війни у Григорія Кузьмича була контузія і поранення. Біля нього впала бомба і розірвалася, ветерана засипало землею, після контузії він втратив слух і мову. Лише згодом знову повернулися ці відчуття. Для пана Строя війна закінчилася у Празі у званні старший лейтенант медичної служби. Без сумніву, всім ця перемога далася нелегкою ціною. Ще досі історики сперечаються про кількість життів, які забрала ІІ світова. І хоча пройшло вже 63 роки від її закінчення, про неї пам’ятають. І понині знаходять міни від тих часів, а її учасники розповідають про давні події з такими подробицями, ніби все сталося вчора. Григорій Кузьмич каже: «Війна – це дуже страшно. Вірю, що більше в нашій державі не буде такої трагедії».

7 років служби

Після війни Строй ще два роки служив у запасному полку, певний час провів в Угорщині в Керменді. Демобілізувався аж у 47 році. «Я прослужив у армії 7 років, - говорить пан Строй. На війні, будучи фельдшером, рятував солдатам життя. Наприклад, одному довелося діставати пінцетом годинник, у який втрапив осколок гранати і він врізався в тіло. При чому власник годинника просив, щоб я його повернув цілим і у робочому стані. А ще був румун, котрий не міг сам вилізти з палаючого танку. Ми тоді не розділяли поранених на своїх і чужих. Намагалися рятувати всіх. За свою роботу медика часто отримував подяки від врятованих мною людей. Це фантастичне відчуття – знати, що завдяки твоїй роботі вдалося відвоювати чиєсь життя».

На війні рідко випадала нагода написати листа батькам. А одного разу під Дубовязівкою Григорій Строй зустрів чоловіка, який знав його дідуся, ходив у Ромни по сіль. Завдяки цій випадковій зустрічі мама тодішнього солдата дізналася, що з її сином все гаразд. Радості жінки не було меж.

Люди в білих халатах

Любов до медицини пройшла через все життя ветерана. Ще в дитинстві, коли він лежав у лікарні, його приваблювали охайні люди в білих халатах. Вже тоді він намагався їм допомогти – міряв температуру іншим хворим, дивився, як роблять уколи.

Коли війна закінчилася, Григорій Строй вирішив поступати в медичний інститут. Обрав заклад у Курську. «На вступних екзаменах найскладніше було здати не профільні предмети, а фізику, - розповідає ветеран. Справа у тому, що викладач чомусь дуже не любив фельдшерів і завжди їх «завалював». Старші хлопці мене попереджали, щоб я не казав про те, що я фельдшер. Але я все одно сказав правду. Допомогло мені здати екзамен вдало те, що цей викладач у воєнні роки був у Ромнах. Йому сподобалося наше місто, і фізику я здав на «відмінно».

Після інституту почав працювати у Засульській лікарні. У 1961 році, після закриття цього закладу його перевели у районну лікарню. Григорій Кузьмич був замісником головного лікаря, його цінували за дисциплінованість і порядність.

Завдяки лікарській професії пан Строй познайомився з майбутньою дружиною. Вона теж медик за фахом, вчилися в одному інституті. Разом вже 37 років. Дружина ветерана ще й досі працює в психлікарні.

Від держави ветеранам – «велика подяка»

Григорій Кузьмич не скаржиться на здоров’я. Але зауважує, що учасники війни зараз нікому не потрібні. Хоча саме завдяки їх зусиллям ми живемо у незалежній державі. Шкода, що ті, хто зараз нами керує, це не усвідомлюють. І не намагаються по-справжньому захистити цих старих героїв. Згадують про бійців тільки напередодні свят.

Єдина суттєва турбота держави – автомобіль. Його Григорій Кузьмич отримав за президентства Кучми, всього на Сумську область виділили 10 автомобілів для ветеранів. Свою трудову діяльність він закінчив у 1993 році. Але і зараз не може спокійно сидіти без роботи. Залюбки працює по господарству і шиє. «Мені подобається, коли своїми руками створюю щось корисне – то шторку пошию, то брюки вкорочу. Так і минає час з користю».

Зараз Григорій Строй має звання полковника медичної служби у відставці. З нагород – «Відмінник охорони здоров’я», орден Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червона Зірка «Богдана Хмельницького» ІІ ступеня, 14 медалей. Входить до складу президії районної організації ветеранів, очолює волонтерський центр, виступає перед молоддю з розповідями про фронтові події.

Іванна Соловей

Врізка-цифра

75 стрибків з парашуту було у Григорія Строя