У тиждень після Великодня віруючі йдуть на кладовище аби пом’янути померлих.  

Важко не помітити, що з кожним роком процес поминання перетворюється ледь не на весілля – порівняно з кількістю принесеного алкоголю і наїдків. Для багатьох живих головне – ситно поїсти, не звертаючи увагу на таке специфічне і зовсім не призначене для цього місце. Тут спрацьовує наше таке популярне і таке помилкове судження: «Я ж не один (одна) так роблю!» Звісно, голодних на кладовищі багато, але хіба це виправдання? До померлих треба іти не заради свого шлунку, а заради пам’яті про душі. Діти, котрі приходять з дорослими до померлих родичів, часто забувають про елементарні правила етикету і забирають солодощі ледь не з-під носу. 

Інший очевидний недолік, який вказує на непорядність багатьох роменців – ставлення до могил, за якими не доглядають. Саме вони часто стають місцем стихійного звалища сміття із прилеглої території. А це ускладнює роботу комунальних служб, які вивозять сміття з кладовищ. До деяких занедбаних могил транспортом не під’їдеш, а вручну його виносити займає багато часу.  

Та все ж, головна задача, з якою люди йдуть на кладовища, навести порядок на могилах родичів. Хтось обсаджує їх живими квітами, але все більше навколо могил з’являються штучні квіти. На базарі пропонують великий асортимент вартістю від 2,50 грн. до 20 грн. за букет.  

Іванна Соловей 

Перед святами на кладовищах живі згадують про померлих 

Комментарий  

Радоница – пасхальное поминовение. Она приходится на 9 день после Пасхи, то есть во вторник. Но по традиции верующие посещают умерших, начиная с воскресенья. В день поминовения в первую очередь с утра надо помолиться за усопших, прийти в храм, а уже потом идти к могилам. Именно этим и должен закончиться процесс поминовения. А распитие водки на кладбище – это от лукавого. Это неуважение душ умерших! Такое действие по отношению к ним можно сравнить с тем, чтобы живому человеку вылить на голову ведро помоев! К сожалению, мало людей осознают величину своего греха, приходя на могилы с алкоголем. Нашим умершим родственникам нужна ведь не водка, а почитание их памяти, молитва за их души. Пьянство на кладбищах – это сатанинская традиция. Вместо того, чтобы зажечь свечу памяти, мы пьем водку. Раньше на кладбище брали немного еды, чтобы раздать ее нищим, а скоро люди будут шашлыки возле могил жарить? Каждый год после поминальный недели возле нашего храма можно увидеть много пьяных, мне лично приходилось успокаивать дерущихся. И это происходит возле церкви в самые светлые и важные для каждого истинно верующего дни.  

Отец Димитрий, настоятель храма Всех святых