12 березня 2009 р. Європейський Суд з прав людини у Страсбурзі ухвалив рішення у справі «Вергельський проти України» (Vergelskyy v. Ukraine, № 19312/06), якого представляв адвокат Д.Д.Менько, що практикує в м. Ромни.

Вергельський М.А., 1936 р. народження, мешканець м. Ромни, звернувся до Європейського Суду зі скаргою проти України 3 травня 2006 р. У скарзі зазначав, зокрема, що 19 березня 2004 р. близько 10-ої години ранку його затримали два міліціонери. Після доставляння до райвідділу міліції правоохоронці жорстоко били його, знущались, домагаючись зізнання у вбивстві зниклого громадянина О.С. Після тривалих знущань, близько третьої години ночі 20 березня 2004 р., його помістили до кімнати тимчасово затриманих осіб, де він втратив свідомість. До свідомості його привели працівники швидкої допомоги. З восьмої години ранку 20 березня 2004 р. фізичні та психологічні тортури продовжились в різних кабінетах міліції. Психологічне та фізичне насильство правоохоронців, яке тривало більше трьох діб, зламали моральний опір Вергельського М.А. і в надії на перепочинок від знущань він був змушений погодитись на пропозицію підписати документи про скоєння дрібного хуліганства, якого в дійсності не чинив. За ніби скоєне хуліганство його арештували на сім діб. Після поміщення до камери ізолятора тимчасового тримання Вергельського М.А. щоденно забирали до службових кабінетів і тими ж методами змушували зізнатись у вбивстві. В останній день арешту тиск працівників міліції посилився і Вергельський М.А., втративши можливість протистояти правоохоронцям, близько половини четвертої години ранку 27 березня 2004 р. був змушений написати заяву-зізнання про вбивство громадянина О.С. Вечором 27 березня 2004 р. він був формально звільнений, проте працівники міліції продовжували тримати його в різних кабінетах, поки 30 березня 2004 р. офіційно не затримали як підозрюваного у вчиненні злочину. 06 квітня 2004 р. Вергельський М.А. був оглянутий судмедекспертом, який виявив у нього численні легкі тілесні ушкодження. 16 квітня 2004 р. Вергельський М.А. звернувся до прокурора м. Ромни та прокурора Сумської області зі скаргами на жорстоке поводження працівників міліції.

Із зазначеного часу прокуратурою неодноразово виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи проти правоохоронців, які в подальшому скасовувались судом як неправомірні. Кримінальне переслідування Вергельського М.А. за вчинення вбивства громадянина О.С., яке офіційно триває з 27 березня 2004 р., до цього часу не припинене. Кримінальна справа, порушена проти нього, свого вирішення так і не знайшла, її розгляд триває.

Розглянувши справу «Вергельський проти України» Європейський Суд дійшов одностайного висновку, що було порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає: «Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню». Суд дійшов такого висновку з огляду на жорстокість по відношенню до заявника під час вимагання від нього зізнання у вчиненні злочину, з огляду на неефективність розслідування скарг заявника на жорстокість під час тримання під вартою. Також Суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якого «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом». Такого висновку Суд дійшов через надмірну тривалість кримінального переслідування заявника, яка не відповідає вимозі «протягом розумного строку». Визнав Суд і порушення статті 13 Конвенції, згідно якої «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження». Суд зазначив, що заявник не мав доступних та ефективних засобів захисту від тривалості кримінального переслідування, передбачених внутрішнім законодавством.

Дійшовши до висновків про порушення прав Вергельського М.А., Європейський Суд присудив йому 10 000 ЄВРО відшкодування моральної шкоди та 1 500 ЄВРО понесених витрат з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначених сум.