10 травня – день матері. І скільки б публікацій з цієї теми не було, все одно їх буде замало, аби висловити всю вдячність тим, хто дає життя.
Батьки часто скаржаться, що діти - це велика відповідальність, вони забирають безліч сил та енергії. В основному мають на увазі проблеми, які виникають з вихованням однієї-двох дітей. А як почувається мама шести дітей? Та ще й шести дочок?
Оксана Курочкіна родом з підмосковного міста Електросталь. Вона виховувалась не у багатодітній сімї. А от переїхавши у Ромни після одруження з Олександром, народила шістьох чудових донечок. Всі дівчатка окрім великої кількості сестричок мають незвичні імена. На запитання, чи хотіла пані Оксана багато дітей спочатку, сказала: «Ми не планували, що матимемо стільки дочок, просто чоловікові хотілося сина…»

- Оксано Сергіївно, розкажіть про своїх дівчат, який вік, чим захоплюються.

Марія – найстарша, їй 16 років, далі – 14-річна Вероніка, Ангеліні – 12, Маріанні – 9, Євангеліні – 5, найменшій Кароліні 3 рочки. Я не віддавала дівчат у дитсадок, готувала їх до школи самостійно – вчила читати, писати, рахувати. Зараз мені легше, бо з молодшими допомагають старші – одягнуть, підуть на вулицю прогулятися, пограються, уроки разом повчать.

Школярки окрім загальноосвітньої школи відвідують ще й музичну, опановують піаніно. Я вважаю, так у них виховається естетичний смак, вони цінуватимуть прекрасне. Старша дівчинка після школи збирається вступати у музичне училище. Вчителі музичної школи найбільше хвалять Ангеліну, вона по-справжньому обдарована, хоча спочатку не хотіла йти до музичної школи, боялася, що не встигатиме з уроками. А зараз уже звикла.

Дівчата хоч і мають різний вік, ми їх віддавали до школи так, щоб у класі вчилося одразу дві. Так і їм легше, і нам спокійніше, вони не ходять по одній. Так співпало, що усіх дітей у молодших класах вчить одна вчителька – Надія Павлівна Лісіченко, коли старші Маша і Вероніка перейшли до 5 класу, Ангеліна і Маріанна якраз пішли до першого. Маріанна пішла у школу у віці 5 років, ми з татом переживали спочатку, що позбавляємо її дитинства, віддаючи до школи так рано. А тепер бачимо, що вона справляється з навантаженням і не відстає від доросліших однокласників.

- Олександре Яковичу, а як Вам живеться у суто жіночому оточенні?

Я мріяв про сина-футболіста, але зовсім не шкодую про таку кількість дочок. Я не вважаю себе суворим татом, хоча іноді можу і накричати на дітей. Але я і пожалію потім. Мені подобається їздити з дітьми на відпочинок. Не скажу, що ми балуємо наших дівчат, але намагаємося забезпечувати їх всім необхідним.

- Ви живете у трьохкімнатній квартирі. Чи вистачає такої площі для 8 людей? Невже вам не належить покращення житлових умов?

Безумовно, квартира мала, але ми навіть не черзі не стоїмо. Справа в тому, що чоловік володіє половиною дому на Засуллі, і хоч там немає зручностей, його визнали достатньою умовою, аби відмовити нам у розширенні площі. Ми і на субсидію не маємо права. Мій чоловік Олександр працює у депо, і зарплата, яку йому нараховують, є більшою за мінімальну. Але якщо вирахувати всі податки і плату за комунальні послуги, то для 8 чоловік залишається просто мізерна сума. На жаль, це нікого окрім нас не хвилює. Я знаю, що коли родина бере дітей на всиновлення, держава виплачує допомогу на кожну таку дитину, а якщо сімя має багато рідних дітей, жодної підтримки не передбачено.

Зараз ми не платимо за музичну школу, тому нам трохи легше. І у школі ми оплачуємо половину щомісячної плати за кожну дівчину. А на ремонт класів віддаємо як і решта батьків, за усіх дочок.

Майже всі гроші ідуть на їжу. Щодня нам треба дві буханки хліба і один батон. Так само щодня варю суп чи борщ. Виходить, півдня проводжу біля плити. Вранці треба нагодувати всю родину, зібрати у школу. Старші дівчата навчаються на першій зміні, молодші – на другій. Холодна вода у нас у будинку з’явилася лише минулого року, ми своїми силами провели водопровід і каналізацію. Так що тепер трохи легше з водою. У нас немає пральної машинки, перу руками і вночі. Вдень нормально попрати не можу, бо у нас кухня і ванна суміщені, місця не вистачає. І газову плиту треба використовувати або для приготування їжі, або для нагріву води. Хотілося б купити пральну машинку, але поки що не вдається. Я вже звикла до нічного прання. Тим більше, що тоді можу присвятити трохи часу собі, зібратися з думками, спланувати завтрашній день, відпочити чи почитати.

Найбільша наша проблема – взуття. Його часто не вистачає, а нове коштує дорого. Я намагаюся одягати їх так, щоб не виглядали гірше за решту однокласників. Я розумію, що їм як дівчаткам хочеться одягатися гарно.

- Як дівчатка Вам допомагають з хатніми обов’язками?

Я впевнена, у багатодітній родині не можна бути ледачим. Я не змушую їх щось робити, вони самі пропонують то в магазин сходити, то посуд помити. Приготування їжі я їм не пропоную, бо газова плита – стара і може бути небезпечною для дітей. Хоча у них не багато вільного часу, тому в основному все господарство на мені.

Люди часто дивуються, як можна справлятися з 6 дітьми. Хоча ми з чоловіком вже звикли, і не шкодуємо, що у нас така велика родина. Тепер все моє життя – у дітях, немає часу ходити по інстанціях добиватися покращення умов життя. Та і характер мій не такий, аби когось про щось просити.

- Оксано Сергіївно, як ваші дівчата відпочивають влітку?

Мені спокійніше, коли всі діти біля мене, тоді я за них не переживаю. Зараз такий дивний час, що надовго відпускати дитину ризиковано. Так що в основному ми всі залишаємося вдома. Іноді чоловік їздить з дівчатками на відпочинок, а я – з рештою дівчат вдома. За дітьми треба постійний контроль, бо інакше їх виховуватиме вулиця. Поки вони навчаються у початковій школі, обов’язково допомагаю з навчанням, а далі вони вже самі. Зі старшими дівчатами я більше сиділа над уроками, а тепер легше, бо вони підросли і самі можуть підказати молодшим. Діти навчаються у російських класах, до заміжжя я трохи викладала російську мову, тому мені не складно готувати їх до школи.

- Які традиції є у вашій родині. Чи спілкуєтеся з іншими багатодітними сім’ями?

Всі дні народження відмічаємо разом. А у звичайні дні рідко вдається зібратися всім. Буває, їздимо на природу чи зустрічаємося зі знайомими. Щодо інших сімей з багатьма дітьми, то у нас є лише одні гарні знайомі, де росте троє дітей. Знову ж таки через постійну зайнятість дітьми на спілкування не вистачає часу.

- Пані Оксано, як мамі 6 дітей, вам вдається знайти трохи часу для себе? Як ви відпочиваєте?

Взагалі, зараз я себе уже не помічаю, моє життя повністю злите з життям донечок. Відпочити можу тільки тоді, коли всі лягли спати. Я б із задоволенням поїхала кудись відпочити хоча б тому, що там не треба щодня готувати. Я в жодному разі не жалкую, що у нас стільки дітей. Відчуття, коли ти мама трьох і шести дітей - абсолютно різні. Старші дівчата бачать, яка це складна робота, постійне напруження і вони не хочуть мати багато власних дітей. Та і я виросла у звичайній родині. Складність в тому, що жіночий труд не помічають і не оплачують. Я говорю не лише про себе, а про всіх мам. Їх щоденна робота для багатьох залишається дрібницею, хоча сил забирає більше, ніж та, за яку отримують платню. Якби я знайшла собі роботу, я з задоволенням пішла би працювати.

- Дивлячись на вас, важко повірити, що ви народили шістьох дітей. Як вам вдається залишатися стрункою і молодою?

Виявилося, що моя мама колись сказала пророчі слова. До заміжжя я була повнішою, і мама запевнила мене, що після народження дитини я схудну. От саме так і сталося. Народивши Машу, я дійсно схудла, і вже не набирала зайву вагу.

Іванна Соловей

Цитата

«Малі діти – малий клопіт, великі діти – великий клопіт». Оксана Курочкіна, мама 6 дівчат.

По темі

За даними відділу у справах сімї та молоді, у Ромнах проживає 96 багатодітних сімей. Це ті родини, діти яких відвідують школи або дитсадки, тільки тоді їх можна поставити на облік. Загальна кількість дітей у цих сімях – понад 300.