Музика прийшла в його життя раптово та неочікувано. Але залишилася з ним назавжди. Вийшло, що мистецтво само обрало свого творця.
Олександр Надточій в школі більше захоплювався спортом, ніж чимось іншим. Вчився непогано, іноді «бренькав на гітарі». А після школи була служба в армії. Олександру довелося півтора року провести в Афганістані. Як не дивно, сам тут він і захопився музикою по-справжньому. В Афганістані
Олександр потрапив у батальйон розвідки. Разом з собакою висліджував каравани противника. Вівчарка уловлювала нюхом запах нав’ючених тварин і диханням повідомляла про це свого господаря. «Небезпека постійно була поряд. Жоден боєць не мав право розслабитися. Це дуже складно. Багато бійців цього не могли витримати як фізично, так і морально», - говорить Надточій. Безперечно, війна – подія, яку згадувати не хочеться. Олександр переконаний, що вона була безглузда (як більшість воєн), солдати помирали за ефемерні ідеали тогочасних вождів. А зараз, через 20 років після закінчення тієї страшної війни, її ветерани виявилися нікому не потрібними.

Щоб хоч якось розважитися, бійці влаштовували КВН. Одного разу до молодого солдата підійшов учасник групи «Каскад». Вони саме шукали нового гітариста, тож і запропонували співпрацю талановитому юнакові. Ось так Саша змінив зброю на гітару. «З групою об’їздили всі застави, всі пости Афгану. На КАМАЗі везли обладнання, на БТР – людей, намагалися своїми виступами підняти дух бійців, аби хоч трохи полегшити їх долю. Зараз я теж зустрічаюся з колишніми однополчанами», - розповів Олександр Надточій.
Музика протесту
Олександр Надточій – водночас виконавець, автор слів і музики своїх творів. Кожна пісня – реакція на події в суспільстві, саме життя є найбільшим натхненням для Олександра. Наприклад, «Паперові люди» - своєрідний стьоб на тих, хто за папірцями вже й людей не помічає, документи замінюють їм світ довкола. «Рок – музика протесту. Але наша музика світла і позитивна, ми не розбиваємо гітари на сцені, аби довести комусь свою думку. Назва нашої групи «Fabula» в перекладі з латинської означає «байка, притча». Ми саме з допомогою влучного слова хочемо донести до слухача свою позицію. Людина на сцені має владу над аудиторією. Але деякі не вміють цим користуватися. Наприклад, сучасна попса не несе жодної інформації. Частіше виходить, що натовп керує поп-співаком. Потрібно усвідомлювати, що саме ти говориш людям, тоді виконавця буде за що поважати.
Кожен виступ – це діалог з публікою, Олександр разом зі своєю групою отримує величезне задоволення від спілкування із залом. «Нам часто дякують за пісні, за творчість. Така подяка є навіть дорожчою за премії чи грамоти. Ми виступаємо саме для людей, а не заради відзнак», - говорить Надточій і зізнається, що без музики не уявляє свого життя.
Влада не заперечує
На питання стосовно допомоги з боку місцевої влади, Олександр Надточій з посмішкою каже: «Влада не заперечує проти нашої творчості. Це і є її допомога групі. На жаль, спонсорів не маємо. Доводиться все необхідне купувати за власний рахунок. Прикро, що у Ромнах є забезпечені люди, але вони ні за яких обставин не хочуть розлучатися зі своїми грошима, аби допомогти комусь. Всі чекають мати щось взамін, очікуючи саме матеріальних благ, музика ж – не в пошані», - каже Олександр.
Серед планів на майбутнє – поїздка навчальними закладами області, виступи перед молоддю. Нещодавно група Надточого «Fabula» взяла участь в акції з пропаганди здорового способу життя, приуроченій до Всесвітнього дня боротьби зі Снідом 1 грудня. Студенти коледжу КНЕУ під час цієї акції могли замислитися, яким вони уявляють своє майбутнє – з наркотиками і небезпекою ВІЛ/СНІДу чи здоровим і безпечним.
Зараз група «Fabula» проводить репетиції у згаданому коледжі КНЕУ. Учасники гурту шукають адміністратора, котрий організовував би концерти. Без публіки та виступів існування колективу стає неповноцінним. Кожне спілкування зі слухачами приносить музикантам позитивні емоції і бажання творити далі. У доробку «Fabula» близько 30 пісень в стилі балад, джаз та рок-н-роллу.
За кордоном добре, а вдома – краще
Надточій мав змогу залишитися працювати за кордоном – у Польщі, але своє життя уявляв тільки у Ромнах. За великим рахунком, зарубіжжя зараз перенасичене вихідцями з України, однак лише одиниці з них живуть там у достатку. Більшість – виконує низько кваліфіковані роботи і постійно відчуває зверхнє ставлення іноземців. Далеко не кожен може звикнути до такого життя. Олександр переконаний, що справді талановита людина (не обов’язково творча, а і гарний кухар, вчитель чи столяр), знайде собі застосування там, де вона народилася. І не варто шукати щастя у чужих світах, серед людей з іншим менталітетом та пріоритетами.
Олександр Надточій цитує відомого українського філософа Григорія Сковороду: «Людина може приміряти на себе багато ролей, але тільки одна буде пасувати їй найкраще». «Якщо ти знаєш свої можливості і можеш їх реалізувати, ти щаслива людина, - розповідає співак. Головне – зрозуміти своє призначення. Кожен має займатися своєю роботою. Зараз я задоволений життям, хоча був період, коли думав по-іншому. Маю дружину, трьох дітей, гарну роботу і можливість спілкуватися з публікою. Це і є для мене щастям».

Іванна Соловей