Прийнято вважати, що пасіка – це прерогатива людей пенсійного віку, які саме за допомогою бджіл займають свій вільний час корисною справою. Але є і молоді, котрим догляд за комахами приносить справжнє задоволення. Віталію Панасенку зараз 35 років, але він не тільки сам з 15 років серйозно зайнявся пасічною справою, а й захопив ним дружину Надію. Ми зустрілися з подружжям Панасенків на Дні меду, і поки Віталій торгував всілякими медовими делікатесами, почали спілкування з Надією Миколаївною. 
- Пані Надіє, як почалося захоплення пасікою? Це сімейна традиція Вашого чоловіка? 
У родині мого чоловіка це не було чимось звичним або спадковим. Він побачив, як пасікою займається його хрещений батько. Та й мед він з дитинства обожнює. Почав читати багато літератури, вирішив сам змайструвати вулик. Тому перший вулик у чоловіка був саморобним. Зараз пасіка велика, але оскільки самотужки виготовити вулик доволі складно, то замовляємо їх майстрам. За часів Радянського Союзу Віталій працював у колгоспі, а тепер займається виключно пасікою. Ми живемо у квартирі, а бджоли – на дачі. Тому в літній період мій чоловік фактично перебирається туди, до бджіл, адже пасіка – це щоденна важка робота.  
- Якими комахами за своїм характером є бджоли?  

Це дуже роботящі і розумні комахи, людям варто вчитися у них багатьом якостям. Вони працюють злагоджено і проходять всі ланки «виробництва» - від рядових бджілок до «професіоналів». Бджолина продукція є дуже корисною і безвідходною, все має цінність. Чесно кажучи, я трохи боюся бджіл, але вже вивчила їх характер. Якщо вони мають роботу, їм є де збирати пилок, то вони саме цим і займаються весь світловий день. А якщо через погану погоду комахи «сидять» без роботи, то стають злими, можуть кусати людей. Так само в кінці літа, коли дні вже не такі жаркі, і пилка стає помітно менше, вони теж стають агресивнішими.  

Бджоли не люблять запахів: сигарет, алкоголю, насиченого аромату парфумів, мила, поту. Відчувши різкий запах, вони проявляють агресію. Ці комахи відчувають настрій людини, яка прийшла на пасіку. А ще вони не люблять змін – якщо переставити вулик навіть на невелику відстань від звичного місця, комахи можуть ніколи не знайти свою домівку.  

У кожному вулику є строгий порядок: одна комаха виконує роль розвідниці. Дізнавшись, де є пилок, вона повертається у вулик і починає виконувати танець. За допомогою рухів вона вказує іншим комахам напрямок, у якому потрібно летіти, відстань до поля з медоносними рослинами. Бджоли не пустять у свій вулик чужу комаху, якщо вона прилетіла без меду. І навіть будуть з нею битися, захищаючи свою домівку. Крім того, бджоли – господині. У них є побілка вуликів, прибирання, та й всередині завжди порядок.  

- Надіє Миколаївно, розкажіть про види медової продукції.  

Перш за все хочу наголосити, що у меді міститься вся періодична таблиця Менделеєва. Сюди на виставку ми привезли мед, медовуху, пилок, пергу, віск, стільниковий мед, прополіс. Пилок – це обніжжя, тобто зібраний на полі пилок, який обтрушується з лапок бджіл перед залітанням у вулик. Він добре засвоюється організмом і є цілком природним компонентом. Перга являє собою речовину, котра утворюється від потрапляння бджолиних ферментів до пилку. Це призводить до бродіння і отримання цінного вітамінізованого продукту. Пергу також називають бджолиним хлібом, нею комахи годують підростаюче покоління. Оскільки виробництво меду є безвідходним процесом, тут використовується все. Навіть міль віскова – шкідник – теж має користь. З неї роблять настоянку на спирті, яка вбиває паличку Коха.  

Мед у стільниках (рос. «соты») відрізняється від звичайного тим, що він не торкався металу при викачуванні, тобто є ще більш цінним. Він має бактерицидні властивості, корисний для горла та дихальних шляхів. Як і кожного року, великим попитом користується медовуха. Це медове вино. Ми його виготовляємо старим дідівським способом – вода, дріжджі та мед грають, при чому чим довша вистойка, тим смачнішим виходить продукт. Зараз деякі пасічники додають різні соки, але, на мою думку, медовуха найкраще смакує без всіляких добавок. Нашому дідусеві 86 років, коли у нього немає сили, йому достатньо потримати трохи медового хмільного напою в роті, і вона дає йому силу. Я знаю, що це смачний напій, але у нас у родині не заведено його пити багато, бо інакше ми б не мали цілої бочки цього напою.  

- Пане Віталію, з якими проблемами доводиться найчастіше стикатися пасічникові? 

Найскладніше реалізовувати продукцію. Люди в першу чергу купують інші продукти, а мед у багатьох стоїть на останньому місці за важливістю, тобто економлять на власному здоров’ї. У бджіл є безліч всіляких хвороб, якщо вчасно не зайнятися лікуванням комах, може постраждати вся пасіка. Пасічний сезон триває з початку квітня по вересень, і я, як і кожний пасічник, щодня маю багато роботи: качати мед, вивозити його, переставляти вулики, передивлятися стан рамок, бити віск. Добре, що жінка мені допомагає. Одному було б складніше. Головне завдання – вчасно за всім стежити, бо один день затримки може обернутися втратою продукції. У кожному вулику живе 50-70 тисяч бджіл, і головною є матка. Вона виконує роль вожака, якщо з нею щось стається, то не буде сім’ї. Та й взагалі, якщо не буде бджіл, то не буде світу. Без запилення нічого не відбувається, і нам, людям, можна повчитися у цих божих комах багатьом речам. 

Моє життя повністю підпорядковане бджолам, я не можу не зробити якусь роботу лише тому, що не маю бажання. Пасіка – це вже не просто захоплення, а спосіб життя. І не можна до неї ставитися безвідповідально. Тут успіху досягне лише той, хто не боїться роботи і труднощів. 

Особлива тема – зимівля бджіл. Вона забирає багато часу. Перед початком холодів дуже важливо добре нагодувати комах, щоб вони мали сили для зимівлі, щоб не замерзли. Не менш важлива і підготовка вуликів, їх обов’язково треба утеплювати. 

- Наскільки важливим фактором є погода? 

Погода дуже впливає на якість і кількість меду. Якщо літо спекотне, у медоносних рослин пилок висохне і бджоли не матимуть, що обробляти. Якщо літо навпаки – дощове, це теж погано, бо з вологих рослин комаха не збере пилок. У холодні дні акація часто мерзне, тоді з неї не вдається добути солодкий нектар. Найбільше роботи у бджіл на початку літа, коли світловий день триває найдовше і вони мають достатньо часу для збору нектару.  

- Ви вже не перший рік берете участь у виставці-продажі меду. Що Вам дає цей захід? 

Нам подобається, що люди приходять, радяться з нами, їм важлива наша думка, хоча дехто навпаки – іде до пасічників, котрі мають більший досвід та поважніший вік. Але День меду має дві сторони – позитивну і негативну. З одного боку, це клопітка і тривала підготовка. А з іншого – це приємно для душі, нам подобається український одяг, аура цього дня. Люди стомилися від буденних проблем і приходять сюди відпочити і придбати корисну продукцію. Ми вкладаємо всю свою фантазію у підготовку до заходу. Тут ми отримуємо позитивну енергію. І також ділимося своїм позитивним настроєм з оточуючими, адже скільки енергії ти даєш людям, стільки й отримуєш взамін. Цього року захід триватиме кілька днів і це добре, бо всі матимуть час скупитися і скуштувати медову продукцію.  

- На Вашу думку, кожна людина може займатися цією справою? 

Це набагато корисніше, ніж байдикувати перед телевізором чи пліткувати на лавці біля під’їзду. Звісно, це важка і щоденна робота і до неї треба бути морально готовим. Починати важко, але зараз у Ромнах діє товариство пасічників, де кожному допоможуть з підготовкою пасіки. Завдяки цьому об’єднанню можна обмінятися корисною інформацією, поділитися власним досвідом та перейняти чужий. Голова товариства пасічників Олексій Карпенко нікому не відмовляє в консультації. Разом з іншими роменськими пасічниками беремо участь у виставках не тільки місцевого, а й обласного та державного рівнів. 

Звичайна людина, котра не розуміється на пасіці, у вулику побачить просто бджіл. А пасічник розрізняє, яка комаха молода, яка – матка, котру з них потрібно вилікувати від хвороби. І це незважаючи на те, що у кожному вулику живе сім’я із 50 тисяч полосатих комашок. 

Про що точно не пошкодує жоден пасічник – це про атмосферу пасіки. Так приємно, коли навколо чисте цілюще повітря, спокій, розмірено гудуть бджоли, стоять п’янкі аромати медоносних трав і квітів. Все це дуже заспокоює і налаштовує на позитивний настрій. Пасічник не може бути злою людиною.  

Тетяна Івасин