Остання сесія міської ради почалася з 20-хвилинним запізненням. Але гальмо помітне було не тільки на початку роботи, а і в результативності.
Порядок денний депутати затверджували майже півгодини. Всього в ньому було більше 20 питань, але за 5 годин роботи спромоглися розглянути тільки 5. І це з урахуванням того, що згідно регламенту на розгляд одного питання відводили 25 хвилин. Добре, хоч перерви у засіданні не забували робити вчасно.

Депутати визначалися з приводу встановлення орендної плати за майно приватному підприємству «Еліпс». Заступник міського голови Юрій Литвиненко пояснив, що зменшення розміру орендної плати з 5 до 0,1% - це єдиний спосіб зменшити тариф за воду для населення. Керівник підприємства Армен Агаханян в ультимативній формі заявив: «Наше підприємство або отримає дотацію, або інакше орендна плата ляже на плечі споживачів».


А от депутат Андрій Жарий під час розгляду цього питання займався вкрай важливою справою – збирав «перли» з вуст виступаючих, якими з гордістю поспішив поділитися з присутніми. Ну просто як порятунок для всіх обранців – що б вони і робили без такого цінного кадру! Та й дійсно, чим же ще займатися під час обговорення?! Його колега Микола Коцупій цікавився, чому при тарифі 1,90 грн. орендна плата становила 5%, а при новій ціні 4,64 грн. її треба зменшувати до 0,1%? Та ще й враховуючи те, що оренду підприємство вже 9 місяців не сплачує. Коли питання стосується надходжень до міського бюджету, обговорення проходить традиційно бурхливо. Однак результатом знову виявилося те, що рішення не набрало достатньої кількості голосів.


Під час розгляду питання про передачу в оренду земельних ділянок для об’єктів водозабезпечення стало ще веселіше. Виявилося, що технічна документація затверджена на ім’я міської ради, а не на «Еліпс», тому підприємство повинно підготувати новий проект (вартість якого 12 тис. грн.). А потім взагалі вирішили зняти з розгляду це питання, так ні про що і не домовившись.

Будівля по вул. Щучки, 4 вже давно є яблуком розбрату для суду і дитячої поліклініки. Нагадаємо, зараз приміщення перебуває на балансі у лікарні, але суд наполегливо хоче розміститися саме тут. На останній сесії окрім згаданих претендентів на будівлю з’явився ще один – церква. Ієрей Ігор нагадав присутнім, що колись у спірній будівлі знаходилося духовне училище і зараз діє указ президента про повернення культових споруд релігійним громадам. Однак його виступ залишився «гласом вопиющего в пустыне».


Від суду виступив представник із області з проханням прийняти хоча б якесь рішення: «Минулого року ми отримали 800 тис. грн. на це приміщення, але депутати відмінили своє рішення і нам довелося змінювати кошторис. Ви не можете розпорядитися власним майном. А суд перебуває у жахливому стані». Головний лікар дитячої поліклініки Людмила Бойко відповіла, що у них умови роботи ще гірші, ніж у суду. «Ми виконали 60% робіт. Нам було виділено 2,5 млн. грн. на роботи, але ми цих коштів не побачили». Віктор Храпатий зауважив, що гроші виділялися на нове будівництво, тому лікарня їх і не отримала. Виходить, що розпочати нове будівництво легше, ніж закінчити вже існуюче? А під час озвучення проекту рішення багато депутатів здивовано піднімали брови, бо жодного з запропонованих варіантів на обговоренні не звучало. Перша пропозиція – погодити пропозицію про передачу з комунальної у державну власність будівлі для розміщення суду – достатньої кількості голосів не набрала. Друга пропозиція звучала ще дивніше – передати у власність суду в обмін на інше нежитлове приміщення. Вийшло, що обговорювали одні формулювання, а голосувати спантеличеним депутатам довелося за інші. Тому і не дивно, що вона не знайшла підтримки в обранців.


Залишається радіти, що депутати не відповідають за важливі речі – водопостачання чи за подачу світла. Бо їх таланти обмежуються тільки красивими словами, а от на ділі нічого не вдається. І відомий колись політичний лозунг треба перефразувати: «Не ділом, а словом».


Іванна Соловей


Врізка-цифра


2700 м кв. - площа приміщення по вул. Щучки, 4.