Перша еміграційна хвиля нашого народу продовжилася вже після Першої Світової війни. Велика розруха, яку принесла війна не тільки в Європу, але в значній мірі її «відлуння» було відчутно по всьому світу зумовили цей процес. Окрім війни стався більшовицький переворот в Російській імперії, а відповідно і громадянська війна яка теж забрала мільйони людських життів. Україна опинилася в «жерлі» цього страшного пекла, адже більшовицька орда захопила і нашу сокровенну землю, та немилосердно винищувала наш люд. Тут було одне спасіння, еміграція за кордон в чужі краї. В країни Європи і не тільки емігрували сотні тисяч українців. Українське військо яке не стало на бік більшовизму перейшли ріку Збруч у 1920-му році і опинилися за межами України. Тільки в одній Польщі наших колишніх військових налічувалося більше тридцяти п’яти тисяч.

Велика кількість наших людей іммігрували до Румунії, а протягом 1921-го та 1922-го року межі України покинули всі, хто мав на це можливість. Тільки в ближніх з нами державах наших людей було більше ста тисяч. В ті часи відповідна розруха панувала кругом, а отже не так легко можна було знайти собі спокійний притулок для проживання. Емігранти по мірі можливості розселялися практично по всьому світу. Найбільша кількість емігрантів осіла в суміжних з нами державах, тобто в Польщі, Румунії, а також в Болгарії і Чехословаччині, та Сербії. Доволі значні колонії українських емігрантів налічувалися і в Туреччині, Німеччині, та Австрії. Значно менше нашого люду залишилося на проживання у Франції і Бельгії. Хвиля українського еміграційного руху дійшла аж до Єгипту, чимало українців переселилися в Аргентину, Канаду, та Сполучені Штати Америки.

Більше ніж вісімдесят процентів переселенців з наших земель складали українці. Всі емігранти на той час за межами своєї країни опинилися примусово, адже не хотіли бути під московською більшовицькою владою. Ті часи для України були надзвичайно тяжкими, адже розстріли навіть без провини були буденною справою. Тюрми і так звані ГУЛАГИ були завжди переповнені, люди зникали без суду і слідства. Наш народ примусово переселяли в Сибір на тяжкі роботи. Це були страшні часи деспотизму і ненависті до в сього людського. Наш народ завжди мріяв про волю та століттями її виборював мріючи створити незалежну від ворогів свою державність. А в ті часи спасінням від смерті, та рабства була еміграція українського люду в чужі і далекі краї. В наше сьогодення є теж багато бажаючих поїхати за кордон на заробітки. Для потреб потенційних претендентів створено, та на законному рівні працює ВІЗОВИЙ ЦЕНТР «БЕЗ КОРДОНІВ» і в цій установі можна отримати реєстрацію на візу, переклад всіх необхідних для виїзду за кордон документів, та допомогу по працевлаштуванні не тільки в країнах Європи, але і в США, Канаді, чи Ізраїлі - http://www.bezkordoniv.com.ua/